Сови: гарні та корисні, у Олешківських пісках та у світі

Моєю професією, роботою зоолога люди цікавляться часто. І ось одне з найпоширеніших питань: «Досліджуючи природу чи трапляється таке, про що потім довго згадуєш?»

Так, дійсно, трапляється, є спостереження, які залишаються на усе життя. Тим більш, що природа створила чимало істот, які не можна назвати інакше, як її, Природи, геніальними створіннями.

І у цієї статті я вирішив розповісти про тих мешканців наших місць, які, на моє глибоке переконання, є одними з найцікавіших мешканців нашої планети – про сов.

 

Сови: цікаві зустрічі

 

Отож, епізод перший: літо 1989 року, піщаний лісостеп між селами Рибальче і Геройське. У другій половині ночі я вийшов на маршрут. Хотів рано вранці тихо пройтися там, де могли з'явитися великі звірі – олені, кабани і косулі. Місячна ніч, тепло, цвіркуни скрекочуть. Гарно! ось тут з'явилася ВОНА. Сова! Стала безшумно літати прямо наді мною. Я йду, а вона кружляє на висоті три-чотири метра. Що тут скажеш?... Відверто кажучи, було не по собі. Хоча розумів: нічого особливого не відбувається, сові я точно не потрібен: всього-на-всього, з моєю допомогою вона намагається полювати. Причина у тому, що, хоча я вже і навчився пересуватися дуже тихо, але і такі,  дуже обережні кроки турбують мишей і інших дрібних ссавців – і вони, зрозуміло, тікають. Сова чула цей шурхіт, і ці звуки її приваблювали. (Ще б не приваблювати! Їсти-то хочеться).

Але все одно на думку мені спадали різні, вибачте, нісенітниці: про те, що якщо сова літає над людиною – це не до добра!...(Візьміть до уваги, що такі думки приходили до голови зоолога-професіонала. Що вже казати про інших людей: забобони – річ дуже міцна! А ще ми іншим нотації читаємо, вчені!...).

Епізод другий. Зима 1989-1990 років, ліс біля села Чулаківка. Йду через засніжений лісовий масив, і раптом з сосни хтось злітає – м'яко і безшумно. Сова! Потім ще одна. І ще, і ще – дев'ятнадцять птахів було на тому дереві. Це вони так відпочивають після нічних полювань: на одному дереві влаштовується до декількох десятків. Не часто таке побачиш!

Епізод третій,  1997 рік, ліс під Голої Пристанню, вечір. Виставляю мишоловки: в той час мені це доводилося робити часто – за рік я ловив до декількох сотень мишей і полівок. Я тоді працював в сфері медичної зоології і відправляв кров гризунів на дослідження: справа в тому, що дрібні ссавці нерідко є носіями інфекційних захворювань, небезпечних для людини. Час я тоді трохи не розрахував, вже повністю стемніло, при спробі встановлення зведені пружин мишоловки частенько спрацьовували в руках і боляче били по пальцях – не видно ж що до чого. І так мені якось сумно стало, і злість якась – і на цей вечір і на цю роботу і навіть на самого себе! І раптом чую крик сови. Один, другий, третій. І, дивна річ, навіть умиротворення якесь знайшло: все-таки я не один, тут є жива істота! І злість майже пройшла. Навіть мишоловки, здавалося, не так часто стали на пальцях плескати.

 

Сови: які вони?

Дійсно, сови – істоти неординарні! І ставлення до них особливе. Навіть у теперішні часи Інтернету та марсоходів цих птахів трохи побоюються. Причини прості: лякає невідоме. Або, щонайменше, незвичайне. Начебто і птахи гарні, але ж очі – величезні, круглі... А нічні крики сов – це ж жах! Та й літають вони вночі, піди його знай, що вони тими ночами витворяють і з ким зустрічаються!...

Звичайно, все це лише емоції, до того ж не дуже розумні. Сови – це тільки птахи. Правда, вони чудово пристосовані до свого способу життя. А спосіб життя у них незвичайний: літають вони ночами, харчуються гризунами. Саме завдяки величезним очам сови можуть бачити майже у повній темряві. Але і очей іноді виявляється недостатньо. І тоді сови використовують слух, а він у них просто неймовірний! Ці птахи, наприклад, можуть чути, як людина згинає пальці:  навіть якщо вона не торкається ними долоні і якщо пальці не торкаються один до одного. Тобто, птахи чують, як рухаються сухожилля і скорочуються м'язи! Не вірите? І не дивно – цьому не повірили навіть експериментатори, коли вперше про це дізналися. Перевіряли багато разів!

Тому ці птахи можуть виявити шурхіт або слабкий писк на відстанях в десятки і сотні метрів. У цьому совам допомагає ціла система уловлювання звуків. Це, по-перше, сам орган слуху – він дуже чутливий. А по-друге, у багатьох сов є те, що люди називають вухами: своєрідні зовнішні вушні раковини з пір'я і шкіри. У інших птахів таких пристосувань немає. Як і широкого плоского лицевого диску – знаменитого «лиця» сов. Завдяки диску звуки розподіляються особливим чином і направляються до органів слуху.

А ось самих сов почути дуже важко: вони ж і взимку і влітку покриті дуже м'яким оперенням. Тому їх політ майже безшумний. Правда, у  певні часи року сови видають крики. Звуки ці незвичні і вночі, буває, вони добряче-таки людей лякають. З цими криками, до речі, пов'язана ще одна історія: про те, як сови... ліс охороняли. Десь в кінці «славетних 1990-х», якраз під Новий рік надумали двоє мешканців Херсонщини набрати «ялинок». Платити за деревця не мали наміру, совістю обтяжені не були, тому дочекалися темряви, сіли в автомобіль – і виїхали до лісу. І ось під час цієї «спецоперації» (називаючи речі своїми іменами – крадіжки) один з учасників несподівано почув крик сови. І оскільки він в той час залишився один (співучасник був далеко), то перелякався він таки добряче. До того, що аж у автомобіль ускочив і зачинився!

От тільки шкода, що у тієї сови рушниці не було – хоча б старенької, із сіллю у набоях!

Зрозуміло, нічого містичного або зловісного в криках сов немає – це всього лише сигнали особинам свого ж виду. Зміст цих сигналів такий: 1) повідомлення особинам своєї статі (найчастіше так спілкуються самці),  що територія зайнята і що мишей тут на всіх не вистачить, а тому – летіть звідси, шукайте собі іншу ділянку; 2) інформація  потенційним шлюбним партнерам – «Доброї ночі, Вас шукає Ваша половинка!»  

 

Сови: у світі, на Херсонщині і у  Олешшя

Сови мешкають на усіх континентах, окрім Антарктиди, їх у світі більш ніж 200 видів. У Херсонській області мешкає приблизно 5-6 видів сов. Зустрічаються вони і в Олешші, у тому числі на території Національного природного парку «Олешківські піски». Одна з них – болотна сова. Вид цей мешкає не тільки і не стільки в болотах, але і в лісах, в сільгоспугіддях і навіть на морських островах. Харчується болотна сова гризунами, гніздиться на землі і на деревах. 

 У Національному природному парку «Олешківські піски» цей вид постійно не мешкає, болотна сова зустрічається тут в зимовий період. В цей час вона утворює скупчення – можна побачити до 20 і більше особин. Такі ж скупчення вона утворює і на інших територіях. До речі, вид цей є досить рідкісним і тому занесений у Червону книгу України.

Дуже схожа на болотну сову сова вухата – тільки оперення у неї іншого кольору. І є добре помітні «вушка». У Олешші взагалі і в Національному парку у тому числі це вид малочисельний.

 

А от той вид, який у нас можна почути чи не найчастіше – це сіра сова. У неї досить характерний крик. Передати його можна приблизно так:  «Ууу-у, у-у-у-уууу!». (Взагалі, намагатися у тексті передати звуки тварин – справа непроста і, загалом, невдячна. Якщо кому цікаво, можна прослухати крик сірої сови в мережі Інтернет. Гарний запис знаходиться ось за цією адресою https://www.youtube.com/watch?v=ZgADf2Z7kPY, найбільш характерним є той тип звуків, який можна почути у першій частині запису.)

Дещо про великих сов: пугача і полярну, або білу  сову. Пугач у Херсонській області колись гніздився. На жаль, кілька десятків років тому назад гніздування його припинилося. Хоча і до цих пір ходять чутки, що цю величезну сову іноді зустрічають у нас в області. Як і у вухатої сови, в пугача є добре помітні «вушка» − тільки розмірами він помітно більший.  Трохи менше пугача – біла сова. Вона гніздиться тільки на Півночі, в тундрі і лісотундрі. Але взимку з'являється у помірних широтах, де їй легше прогодуватися. Тому у зимовий час її іноді можна зустріти на Херсонщині. 

 

Нарешті, не можна не сказати про сов, які мешкають в містах. Серед них самий звичайний на Херсонщині – хатній сич.  Невеликий, нелякливий і, по-моєму, дуже симпатичний птах. Останнім часом, до речі, чисельність цього виду в містах збільшилася і зустріти цей вид можна досить часто.

 

Можете прослухати і його голос: https://www.youtube.com/watch?v=AntAR1oR0TM

На жаль, буває, що у сов стріляють. Які причини? Як і в інших подібних випадках (коли «просто так» стріляють у живу істоту) причинами є моральне здичавіння та безкарність. У той же час сови – це дуже корисні птахи. Варто лише згадати, чим ці птахи харчуються. А це ж майже суцільно одні миші і полівки: які з'їдають чимало врожаю, та ще й псують припаси.

Але справа ж ще й в іншому. Адже сови – це просто частина природи. І вони теж мають право на життя. Пам’ятайте про це, шановні співвітчизники!

 

Євген Роман