Природоохоронні об'єкти : заповідники, заказники, національні природні та регіональні ландшафтні парки.

Доброго дня, шановні співвітчизники, однодумці, читачі! Сьогодні ми продовжуємо розповідь про природоохоронні території світу. Але, як і у попередній публікації, вважаю за необхідне нагадати, що наша розповідь буде і може бути тільки ознайомлювальною. І річ не тільки у тому, що "світ" у тепершньому розумінні (країни та території планети Земля) досить великий (оце так "відкриття", скаже дехто - хоч на Нобелівську премію, авторе, претендуй!) і цих самих територій тут дуже багато (хоч і все рівно недостатньо). Справа ше й у тому, що самих різновидів цих об'єктів чимало. Тож, коротко опишемо хоча б основні з них. Сьогодні - розповідь про ті, які знаходяться на території України.

 

Отож, насамперд, заповідники - це найстаріші на теренах України природоохоронні території, відомі ще з часів СРСР. Головна ідея і особливість таких об'єктів міститься у назві: заповіднання, яке розумілося як збереження тієї чи іншої території. У СРСР, до речі, доступ на такі території пересічним громадянам заборонявся, дозволялося лише виконання наукових досліджень. В Україні на даний час існують 2 типи заповідників: природні заповідники та біосферні заповідники. Статус біосферних заповідників, у т.ч. передбачає, включення до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" та набуття міжнародного статусу. Наукові дослідження також здійснюються з урахуванням міжнародних програм. Окрім того. виділяється декілька зон з різним режимом природокористування і охорони (найбільш жорсткий - у заповідній зоні), і тому біосферні заповідники, зазвичай, мають територію досить велику. Принаймні, для умов України і Європи в цілому.

 

Заказники - об'єкти із досить. скажімо так, помірним режимом: дані ділянки у власника не вилучаються, але господарча . діяльність обмежується. У тому числі, забороняються суцільні рубки та полювання.

 

І, нарешті, національні природні парки. Саме в них, за ідеологією, яка склалася в результаті довготривалої міжнародної практики і згідно з Законодавством України (Законом України про природно-заповідний фонд) так би мовити, найбільш виразно були зосерджені 3 ідеї охорона, наукові дослідження, та освітньо-рекреаційна діяльність. Щоб виконувати наступне: зберігти, вивчати, пропагувати необхідність охорони та вивчення. Передбачаю питання: що важливіше? ...Знаєте, це. мабуть, щось на зразок запитань, які дуже полюбляють дітлахи: хто сильніший - кит чи слон? Прошу нікого не ображатися, таке питання (щодо того, яка діяльність є найбільш важливою у Національних парках) досить часто задає сам собі і автор! А справа, мабуть, така: до створення дуже важливою є наукова діяльність (щоб знати, де і що зберігати) і пропагування необхідності створення (щоб створили). Після - дуже важливою є охорона. Але! Час іде і усе змінюється. Тому дослідження також є необхідними. А якщо не вести виховну роботу, то і збереження цього парку буде важкою справою, і нові прродоохоронні об'єкти створювати буде створювати дуже непросто! От і розберися - хто, все-таки, сильніший, слон чи кит?...

 

Дуже схожими на Національні парки є Регіональні ландшафтні парки. Ця схожість виявляється і у цих 3-х завданнях (охорона, вивчення. виховання): вони у цих 2 типах природоохоронних об'єктів також розподілені майже рівномірно. Також у зонуванні (декілька зон, у т.ч. заповідна зона, зона регульованої рекреації і т.д.). Відрізнюються ці 2 типи парків формальним статусом: Національні парки мають загальнодержавний, регіональні - відповідно, регіональний рівень. Насправді ж серед наших регіональних парків є дуже важливі природоохоронні території - і не те що на рівні України, а навіть і Європи (щонайменш)!.

 

...Ну, ось це, мабуть головне, основна інформація - щодо природоохоронних об'єктів України. Є ще декілька (пам'ятки приоди, заповідні урочища та ін.), але, мабуть, все ж таки, головну роль ваідіграють ось ці 5 типів природоохоронних територій.

 

Передбачаю, що мій короткий допис є досить схематичним - та інакше і бути не може. Окрім того, час іде, і змінюються якщо не основні завдання функціонування заповідних об'єктів, то, скажімо так, їх розуміння та практика реалізації. Так, на даний час майже у всіх заповідних об'єктах все більш "вирівнюється" триада: охорона, наукові дослідження та рекреаційно-освітня дяільність. І. наприклад, враховуючи і виконуючи вимоги законодавства (щод конкретного типу природоохоронної території) заповідники все активніше здійснюють екологічну освіту; у заказниках виконуються наукові дослідження - і т.ін. Отож, кому цікаво, можна ознайомитися із Законом про природно-заповідний фонд України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text - саме він на даний час є основним нормативним докеументом, який регулює та координує діяльність природоохоронних установ України.

Ну, а трохи пізніше - про охоронні обєкти інших країн. З дейкими цікавими прикладами - у т.ч. у порівнянні із заповідниками та Національними парками України.

 

Євген Роман, в.о. завідувача Національного природного парку "Олешківські піски".