Олешшя: питання і відповіді, легенди та реальність

У Херсонській та Миколаївській областях 160 000 гектарів території вкриті піском: саме такою є площа Нижньодніпровських пісків. Значення цього природно-географічного утворення в житті наших областей дуже велике. Але відомо про піски далеко не все — навіть вченим, які вивчають ці території багато років. Тому доводиться чути різні питання щодо пісків. Крім того, виникають різні припущення і навіть легенди. Так що про піски не буде зайвим згадати ще раз — вони того варті.

Назви

         Згідно географічному розташуванню піски називаються Нижньодніпровськими. Але в останні роки все частіше використовується назва «Олешківські». Ця  назва походить від назви давньоруського поселення, яке існувало в гирлі Дніпра в 13 ст. і було знищене разом з мешканцями під час татаро-монгольської навали. Слово «Олешки» (стара назва Цюрупинська, яке начебто буде повернуто цьому місту) так само походить від тих часів. Окрім того, піски називають просто Олешшям.

         Дещо важливе: взагалі, згідно існуючих лінгвістичних норм назви як імена власні передаються найбільш близько до їх початкової фонетичної структури. Тому транскрибувати в російській мові або в інших мовах ці назви як «Алешковские пески» і, тим більше, «Алєшьє» невірно. Мимоволі виникають питання, чи не в честь якогось Олексія ці піски були названі?...Доречі, саме так впізнають це слово Google та його перекладачі: слово «Алєшьє» вони виправляють на «Альоша». Можете перевірити.

         (Тут автор повністю вільний від будь-яких політичних симпатій або антипатій. Але потрібно, врешті-решт, покласти край безграмотності при позначенні територій нашого краю! І будемо поважати ВСІ мови — і українську і російську та інші).      ...
         У той же час походження назви “Олешшя” (або «Олешьє») не викликає сумніву: воно виникло тому, що це поселення знаходилося в лісистій місцевості.

Де вони знаходяться?

         Олешківські піски мають загальну площу близько 160 тисяч гектарів, складаються з 7 ділянок (арен) і розташовані у Херсонській та Миколаївській областях. Найменша арена, Каховська, знаходиться в Каховському районі. Козачолагерська - у Каховському та Цюрупинському. Цюрупинська (найбільша), Виноградівська і Чулаковська арени - у Цюрупинському і Голопристанському районах.

         Найзахідніші арени - Івановська і Кінбурнська. Перша знаходиться у Голопристанському районі, а Кінбурнська знаходиться в Голопристанському районі Херсонської області та у Очаковському районі Миколаївської області.

         І обидві ці арени омиваються морськими водоймами: Ягорлицькою затокою та Чорним морем.

Звідки пісок?

         Справді: звідки, власне, Дніпро (точніше, пра-Дніпро) набрав стільки піску? Відповідь така — у Поліссі, Українському та Білоруському. Там є місця, які взимку і восени (коли відмінності в рослинності різних кліматичних зон не такі помітні) майже неможливо відрізнити від деяких територій Олешківських пісків!

         Саме там, у верхній течії Дніпра основні типи ґрунтів — піщані і супіщані. Раніше припускали, що пра-Дніпро та його притоки захоплювали піщані частинки і несли їх вниз за течією. Так і з'явилися піски: поступово, в результаті геологічної роботи річки.

         Таке явище досить поширене. Є піски, які були відкладені іншими річками — Дністром, Доном і Волгою.

А може, це була не річка?

         Так, сумніви щодо цього виникали давно. У тому числі є і така думка. Дехто думає так тому, що зараз Нижньодніпровські піски — це досить-таки піднесені території. У всякому разі їх середня висота більша, ніж висота степових територій, з якими межують піски. Ну а піщані пагорби, наші знамениті «кучугури» — так ті взагалі іноді досягають висоти близько 30 метрів.

         Крім того, площа пісків Дністра, Дону, Волги та інших прирічкових масивів набагато менше, ніж пісків Нижньодніпровських. Тому вже досить давно виникло припущення, що Олешківські піски не були принесені річкою, а виникли в результаті дії якихось інших чинників.

Катастрофа: прорив льодовикового озера

         Так, на даний час вже отримана велика кількість підтверджень тому, що Олешківські піски виникли в результаті грандіозної катастрофи давнини: прориву Поліського льодовикового озера. Це озеро виникло там, де зараз знаходиться північна частина України — Полісся. Виникло воно в результаті танення льодовика, який покривав тоді значну частину Європи. Коли почалося потепління (приблизно 35-25 тис. років тому) льодовик почав танути, зрозуміло, з південного краю. Тут і виникали тимчасові водойми — льодовикові озера. Одне з найбільших озер (якщо не найбільше) виникло в Поліссі. Було воно мілководним, але великої площі. Північним берегом озера був край самого льодовика, а з півдня знаходився масив з каменів, глини і піску — так звана морена. Такі масиви майже завжди виникають біля країв льодовика і утворюються вони в результаті того, що льодовик при своєму русі (коли площа його збільшується) захоплює все, що знаходиться на його шляху і пересуває його по ходу руху льоду. Така морена виникла і у Поліссі.

         Ну а далі сталося те, що не могло не статися. Льодовик танув, рівень води підвищувався, зростав її тиск на морену. У якийсь момент часу стався прорив озера і величезна кількість води підхопили матеріал морени (а так само, швидше за все, ґрунти і породи, які знаходилися південніше) і страхітливий потік пройшов з півночі на південь більшу частину території, де зараз знаходиться Україна — він рухався в напрямку зменшення висоти місцевості.

         В цілому цей напрямок співпадав з напрямком течії Дніпра, але чи йшов цей потік по руслу Дніпра (точніше, пра-Дніпра) — питання дискусійне. У всякому разі, води і піску було стільки, що водно-піщана суміш розливалася набагато ширше, ніж могло вмістити русло будь-якої річки. І відбувалися такі катастрофи щонайменше 2 рази - під час цих проривів утворилися 7 піщаних арен.

         Така теорія, до речі, пояснює і те, що рівень пісків є вищим рівня тих територій, які знаходяться поряд.

         До речі таких піщаних масивів у світі більше немає. Подібна ділянка є в Польщі: вона так само виникла в результаті прориву льодовикової водойми. Але ж його площа набагато менше: усього кілька тисяч гектарів. А у нас - 160 тисяч гектарів, а разом з територіями між аренами (так званими міжаренні ділянками) — 200000 гектарів.

         Так що «наші» піски дійсно унікальні.

Чим примітний пісок Олешшя?

         Дійсно — який він, пісок Нижньодніпровських піщаних арен? Взагалі, нічого незвичайного: піщинки не дуже великі, не дуже дрібні, світло-жовтого кольору. Між іншим, ця ознака досить характерна. Адже пісок є певною речовиною — це оксид кремнію. Але чистий оксид кремнію прозорий або білого кольору. Тому якщо пісок має колір, це є наслідком того, що в ньому містяться домішки.

         Жовтуватий колір «наших» пісків не випадковий: він є результатом того, що у піску знаходяться сполуки заліза та деяких інших хімічних елементів. Правда, містяться вони в невеликих кількостях. А ось в інших місцях Землі домішок у пісках більше. Наприклад, подекуди в Сахарі піски мають яскраво-помаранчеве, майже червоне забарвлення.

«А може, він з моря?»

         Довелося чути і таку думку: нібито не всі арени Олешшя утворилися в результаті відкладання наносів прісною водою. І, нібито, щонайменше одна з арен (Кінбурнська) відкладена морем. Тому як море поруч, воно цю арену омиває — ось, значить, море сюди пісок і принесло.

Що тут скажеш? Теорія ця досить оригінальна. Але, як би це сказати більш-менш ввічливо?...Взагалі-то так: «Нобелівську премію за це не дають». Тому як саме зовнішні ознаки пісків Олешшя спростовують цю теорію. Адже і Кінбурнська, і інші арени утворені піском однакового зовнішнього вигляду. І піщинки тут однакові: за розмірами, формою і кольором. І за цими ознаками пісок поблизу сіл Іванівка і Рибальче, Геройске і Покровка дуже схожий саме на пісок поблизу Цюрупинська, а не, скажемо біля Скадовська або Залізного Порту!

         Важлива ознака: досить часто у морського піску забарвлення значно менш яскраве, оскільки оксидів заліза і інших забарвлюючих домішок тут менше.

Море та суша: вічне змагання

         Насправді там, де зараз знаходяться Іванівська і Кінбурнська арени, море пісок не принесло — воно його затопило! Близько 2000 років тому відбувся черговий наступ моря на сушу — так звана Німфейская трансгресія. І значна частина —тих арен, які зараз мають назву Іванівської та Геройської були вкриті морськими хвилями. І тепер на їхньому місці знаходиться Ягорлицька затока та частина Тендрівської затоки (остання акваторія за умовами є, фактично, відкритим морем).

«Тут є річка: під землею!»

         Цю легенду доводилося чути не раз. Нібито зв'язок Дніпра з тими місцями, де він протікав раніше, не втрачено. І в озера і підземні водоносні шари Олешківських пісків вливаються води Дніпра.
Насправді все це не так. Дійсно, вологі місця в пісках є. Але ніяких підтверджень тому, що у даний час водойми Олешшя хоча б якось пов'язані з Дніпром, немає.

         А вода Олешшя прийшла… з неба! Але зберіг її саме пісок. Все досить просто: вода атмосферних опадів швидко просочується крізь пісок, доходить до щільних порід (якими є глини, суглинки, льосс) і накопичується там. А якби вона залишалася на поверхні, то вона б швидко випаровувалася. Що і відбувається в маловодних місцях Херсонщини, на більшій частині її території: там, де на поверхні знаходиться не пісок, а інші породи.

         Тому всі «піщані» території світу є накопичувачами води. Під Сахарою, до речі, є величезні запаси прісної води! Правда, глибини залягання цих шарів є дуже великими — близько двох кілометрів.

         Чого не можна сказати про піски Олешшя: адже тут прісна вода знаходиться зовсім неглибоко. І вже на глибині 2 метрів в багатьох місцях є вода, придатна для поливу. А на глибинах 25 метрів та глибше — чудова, свіжа, чиста і смачна вода водоносних шарів Олешківських пісків. Це наше багатство, наша вода: дар пісків.

 

 В.о. завідувача науково-дослідного відділу                        Євген Роман