Наукові читання у Миколаєві: охорона та вивчення довкілля, тур, ДНК, Іспанія та Кінбурнський півострів

12-13 квітня у м. Миколаєві відбулися VІ Наукові читання пам’яті Сергія Таращука.

Організатори Читань – Національний екологічний центр України, Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, Творче об'єднання «Дім Бахтових», Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, регіональні ландшафтні парки «Тилігульський», «Приінгульський», «Кінбурнська коса» та національний природний парк «Бузький Гард».

На читаннях виступили понад 40 науковців із Києва, Харкова, Львова, Одеси, Херсона, Запоріжжя, Мелітополя, Умані, Голої Пристані, Очакова та Миколаєва.

Прозвучали цікаві доповіді з напрямків охорони та вивчення довкілля, геологічного минулого України, екологічної освіти, історії та краєзнавства.

В.о. завідувача науково-дослідного відділу НПП Олешківські піски Є.Г. Романом було зроблено доповідь щодо змін у фауні ссавців Олешківських пісків та плавнів Нижнього Дніпра, особливу увагу було приділено проблемі шакала на півдні України.

Також на цих читаннях Є.Г. Романом було здійснено передавання цікавого (а,можливо, навіть унікального) палеозоолоогічногоматеріалу – фрагмента черепа тура Миколаївському обласному краєзнавчому музею.

Цей фрагмент було знайдено на території Очаківського району Миколаївьскої області у 2009 р.; мешканець с. Василівка, зоолог і країзнавець О. Є.  Маркауцан (з 2012 р. – співробітник НПП «Білобережжя Святослава», науковий співробітник) виконав першу, попередню ідентифікацію знахідки, визначивши цей кістковий фрагмент як частину краніального скелета (черепа) тура.

У подальшому була виконана робота з дослідження фрагменту, на основі якої була опублікована стаття:  Е. Г. Роман, О. Е. Маркауцан «Новые данные о недавнем прошлом териофауны Олешковских песков: находка фрагмента черепа быка рода Bos на Кинбурнском полуострове» // Бюллетнь Национального Музея природы и этнографии Молдовы – этнография, естественные науки и музеология, № 24 (37).

Беручи до уваги те, що фрагмент було знайдено на території Миколаївської області, було вирішено передати його у Миколаївський обласний краєзнавчий музей. У той же час необхідно пам’ятати, що ця знахідка булла здійснена у Олешші (Олешківськихпісках) більша частина яких знаходиться на території Херсонської області.

Геологічний рік знахідки не є значним: за певними ознаками його можна визначити у 1500-500 років (для більш точного визначення потрібно застосувати сучасні наукові методи).

Сааме такий, дуже невеликий геологічний вік є унікальним. І не виключено, що саме у Нижньому Придніпров’ї існувала остання популяція тура на планеті. Або, щонайменш, одна з останніх.

На даний час офіційна дата зникненя виду – 1627 р., тоді у Мазовецьких болотах поблизу Якторова (це 50 км. від сучасної Варшави) загинула т.з. Мазовецька туриця, загинула не від рук людини,а від хвороби: популяція (фактично – вже маленька група) вже багато років була дуже послабленою.

І, можливо, у фрагменті, знайденому у Придніпров’ї ще зберіглися великі послідовності ДНК. Використовуючи їх в якості первинного джерела інформації можливо буде при розвитку технологій здійснити відновлення тура.

Однак треба підкреслити, що, головним джерелом генів будуть не викопні рештки (вони, повторююсь, дадуть, в основному, інформацію про послідовність ДНК) а т.з. примітивні породи великої рогатої худоби.

Найвідоміша з яких–це знамениті бойові бики Іспанії: вони, практично, є зменшеними копіями тура. І «норов» в них той самий, тільки по масі вони менші десь у 1,5 рази. До речі, маса биків, які приймають участь у кориді 450-500, саме більше 600 кг., а от маса самців тура була 800-1000 кг., з таким на двобій не вийшов би, мабуть і найхоробріший матадор (тореро): тут шпаги замало!.

Що тепер дає шанс не те, що пройде час – і знову з’являться на планеті величезні, не зовсім безпечні, але дуже гарні і красиві звіри, яких колись винищила людина.

Зрозуміло, що все це – поки що плани (хоча про намір відновити тура за допомогою методів сучасної біології було об'явлено у декількох країнах).

А на даний час головним є наступне: у Олешші було знайдено дуже цікавий палеозоологічний матеріал, який тепер буде зберігатися у обласному краєзнавчому музеї.

Так, ці звіри колись тут мешкали: це – минуле нашого краю.

 

P.S. До речі, тут складається така, так би мовити, філософсько-етична колізія: так, корида–явище специфічне і досить жорстоке (будемо відверті).

Але ж саме це явище іспанської культури(без якого неможливо уявити Іспанію) зберегло цю унікальну породу. І чисельність її і генетична різноманітність достатня для здійснення такої програми відновлення: у країні 1200 ганадерій (ферм), де розводять цих биків. А не було б кориди, ніхто б їх не розводив: бо праця з такими дуже норовистими «скотинками» потребує особливих затрат і кваліфікації!.

...А корриду поки що, мабуть не треба поспішати забороняти. Щонайменш, не робити це так, як сталося з невеликими зоопарками в Україні: які вже позакривали – у відповідності з новими  і нібито,  дуже гуманними  законодавчими актами Як стало відомо, більшу частину звірів з таких малих зоосадів просто потайки знищили – бо непродуманими були механізми виконання вимог законодавства.

І, дуже цікаве: як виявилося, ще у 2010 р. в Іспанії виконали успішне клонування бойових биків!  Метою було саме випробування сучасних технологій з метою подальшого використання для природоохоронних цілей.

 

Оле, Іспанія, Оле, Кінбурн!...

І – слава Україні!

 

Євген Роман

 

Іспанський бойовий бик. Майже тур - тільки невеличкий...
Фото з конференції