МАНТІЯ ДЛЯ КОРОЛЯ, або невелика розповідь про горностая, ласку, і про те, де вони мешкають як їм живеться

Вони з'являються несподівано і несподівано зникають. Найчастіше роблять це вони безшумно, − іноді навіть не вдається роздивитися їх як слід. І останнє, що бачать їх жертви – це своїх ворогів, стрімких та безжалісних!..
 
Усе це звучить як рядки з детективного роману. (Або, навіть, з тріллеру). А насправді мова йде про невеликих звіряток, які мешкають у багатьох країнах світу. Живуть вони і у нас на Херсоні, хоча і небегато людей бачили їх у природному середовищі. Ці звірятка − ласка і горностай, одні з самих нещадних винищувачів мишей, полівок і іншої шкідливої «братії». Горностай і ласка дуже схожі, хоча горностай трохи більший. До речі, горностай − це один з найдрібніших хижаків; що ж до ласки, то це взагалі найменший (з ссавців) хижак нашої планети: довжина тіла ласки: 13-28 см, горностая − 16-40 см. І забарвлення у обох ссавців майже однакове: влітку хутро у них світло-буре на спині, білувате або жовте на череві, взимку обидва хижаки −сніжно-білого кольору.
 
Закономірним є питання: а чи можна їх розрізнити при зустрічі в природі? Виявляється, можна – і  зробити це дуже просто. У горностая є чудова ознака − чорний кінчик хвоста. При чому ця ознака добре помітна в усі сезони року. А у ласки кінчик хвоста білий (взимку) або ж сірий (у теплу пору року). Правда, загальний колір забарвлення ці тварини змінюють не завжди, або змінюється він не повністю; особливо часто це трапляється там, де нерідкими є теплі зими. У таких місцях взимку можна зустріти самих різних ласок і горностаїв –  і сірих, і білих, і сіро-білих.
 
Де живуть ці звірятка? Що стосується ласки, то для неї «місце проживання» − це, як кажуть, не проблема. На півдні України вона оселяється практично скрізь − окрім безлісних полів, степів і морських узбереж. Чагарники, ліси, гайки, великі парки і сади, дачні масиви – ось ті місця, де оселяється ласка. А ось горностай мешкає, в основному, по берегах водойм : в заростях очерету, осоки і кущів. І тому в Херсонській області горностая можна зустріти в плавнях Нижнього Дніпра і подекуди по берегах Дніпро-Бугського лиману. У плавнях, до речі, горностай є одним з найбільш типових видів.
 
Що ж до Олешшківських пісків (не тільки Національного природного парку, а усієї території Олешшя), то тут ситуація така – ласка була і є звичайним, але нечисельним мешканцем периферії піщаних арен: тут вона оселяється в деревно-чагарникових заростях, які тут насаджені. Окрім того, ласка мешкає у гайках в середині арен: як штучних, так і природних. У НПП «Олешківські піски» ласка є звичайним мешканцем: і урочища «Буркути, і території Новокаховського рибоводного заводу частикових риб.
 
А от горностай в Олешші був достовірно виявлений лише в узбережних комплексах урочища «Буркути»: тут декілька тварин мешкали у НПП та прилеглих незаповідних територіях. На жаль, у останні роки достовірних даних про цей вид не отримано: не виключено, що посушливі роки, які призводили до погіршення кормових властвостей цих заростей, призвели до погіршення умов помешкання горностая і вимусили цей вид «змінити прописку». Шкода, але будем сподіватися, що цей дуже ціквий хижак знову оселиться у Національному парку.
 
Закономірним є  питання: а де ці хижаки ховаються від ворогів і від негоди? А де прийдется: аби було тепло і безпечно. У дуплах, норах гризунів,  під коренями дерев − такі ось «квартири» у цих мишоловів.
 
Іноді вона навіть поселяється у будинках і господарських будівлях : в селах, на околицях міст і в дачних селищах (що вже казати про чагарники поряд з будівлями!). А ось горностай набагато обережніше − і тому дуже нечасто попадається на очі.
 
Що обидва види − хижаки, про це багато хто знає. Але ось які саме ці хижаки − про це слід розповісти трохи детальніше. Ще у 1980-х рр. мені довелося спостерігати за ласкою, яка жила в неволі. Годував я її м'ясом і живим кормом: відловлював хатніх мишей і випускав їх в клітину з ласкою. Повинен повідомити, що це робилось не із-за якоїсь особливої пристрасті до кривавих сцен, а з об’єктивних обставин. Річ у тому, що таким хижакам як ласка, живий корм необхідний − вони без нього можуть загинути. Так от, після того, як  миша потрапляла у клітку, там починалося таке, що сам Джеккі Чан, напевно, лопнув би від заздрості! Деякий час взагалі нічого не можна було зрозуміти –  такі стрімкі і швидкі були рухи ласки. Вона кидалася на мишу, оберталася навколо неї, над нею і під нею з однією метою − вчепиться в потилицю і прокусити її. Через 5-10 секунд їй це вдавалося і після цього на одну мишку на планеті ставало менше.
 
Таким же є  горностай – це стрімкий і спритний хижак. А харчуються обидва види гризунами, тільки ось ласка ловить, в основному, полівок і мишей. А горностай, крім того, водяних щурів і щурів сірих. Тому горностай і ласка – це звірі дуже корисні. Іноді, правда, обидва мишолова грішать тим, що потрапляють на подвір’я і полюють на курей, голубів та іншу нашу дрібну домашню живність. Але відбувається це нечасто. Це по-перше. А по-друге, нерідко все це роблять куниці або ж ... щури! А звинувачують у цьому ласку, або горностая – споконвічних щурячих ворогів.
 
До речі, захистити свою живність від всіх цих «відвідувачів» можна, і для цього необхідно вольєри і клітки виготовляти з використанням сітки з діаметром вічка не більше ніж в 1,8 см А ще краще тримати домашніх тварин в глухому сараї з щільно прилеглими дверима. Такі двері (із замком!) і швидкий, рухливий собака у дворі − це серйозний шанс для ваших курей і качок. Шанс не зустрітися з незваними нічними гостями: як чотириногими, так  і двоногими.
 
Хутро у ласки нікуди не придатне − повезло звірятку! А от горностаїв раніше ловили − у тому числі для особливих цілей. Колись в європейських країнах горностаєві мантії були важливою частиною офіційного одягу королів. При цьому хвости з шкірок не видаляли, і на білосніжному наряді були добре помітні чорні відмітини. У цьому, ймовірно, був ув'язнений особливий сенс. Швидше за все, королівські «модельєри» і «ідеологи» натякали, , що, хоча помисли і вчинки короля і чисті (принаймні, мають бути чисті!), але буває всяке. Король − він теж людина…
 
Зрозуміло, що зараз горностаїв в Європі ніхто вже спеціально не ловить: навіть для королів. А у нас, на півдні, це взагалі безглуздо − хутро не те. Тільки ось гинуть ласки і горностаї в капканах − тих, які ставлять для вилову ондатри. Гинуть випадково, але від цього, як кажуть, не легше. А от горностай взагалі не виносить наслідків господарської діяльності людини. Тому в Україні чисельність цього виду сильно скоротилася і він внесений в «Червону книгу» України. А плавні (у тому числі Нижньодніпровські) і Олешківські піски – це одне з тих місць, де ласка і горностай мешкають.
 
І тому ці місця необхідно зберегти: і для горностая, і для ласки, і для інших тварин.
 
Врешті-решт, планета належить не тільки нам. І усе живе має право на життя.
 

Ласка

Горностай
 
Євген Роман
 
Фото з мережі Інтернет