Летять гуси…

Ці звуки зараз можна чути дуже часто. Особливо − в нічний час. Летять гуси: летять і перегукуються один з одним. Таку «перекличку», до речі, досить часто плутають з голосами журавлів, але взагалі голоси цих птахів добре розрізняються: у журавлів − «курликання», у гусей – «гелготання».  На те вони й гуси!.

Птахи цієї групи мешкають на Землі в різних місцях: їх можна зустріти на всіх континентах, окрім Антарктиди і налічується їх (разом з лебедями, про яких також потрібно буде розповісти) більш як двох десятків видів. Але на Херсонщині гніздиться тільки один вид − гуска сіра. Гнізд цих птахів небагато: добре, якщо набереться десяток. Що тут поробиш: степова зона для гусей – місця не дуже підходящі.

Адже гніздяться гуси, в основному, серед вологих, залитих водою рівнин – на луках лісової зони і на безкрайніх просторах Півночі. А у нас вони гніздяться в плавнях (на тих місцях, які є більш сухими) і на деяких рибоводних заводах.

А от в холодну пору року гусей на Херсонщині можна побачити досить часто. Вони тут зимують: прилітають з місць менш теплих, ніж наші степи. Найчастіше – з тундри і лісотундри. Так що в холодну пору року у нас можна зустріти декілька видів цих пернатих. Але все-таки найбільш численною є гуска сіра.

Гусей частіше можна почути, ніж побачити: в польоті птаха перегукуються один з одним. І в осінні і зимові місяці в нічному небі Херсонщини нерідко можна чути уривчасті голоси сірих гусей. Втім, їх можна почути вони і вдень – але, в основному, в похмуру або туманну погоду. І це не випадково: адже гуси частіше летять саме тоді, коли їх не видно. Тому як птахи ці є розумними: знають вони, що «двоногим» краще на очі не потрапляти!...

Знову ж таки, необхідно пригадати про те,що «гуси» − поняття досить-таки широке: це ціла група видів. Крім сірої гуски, в Херсонській області можна зустріти ще 4 види: гуску білолобу, гуменника, гуску малу (її ще по-російські називають піскулькою) і червоноволу казарку. Всі вони – вихідці з дуже холодних місць планети: з тундри і лісотундри і чисельність цих птахів у нас різна. Гуска білолоба, наприклад, це вид досить звичайний: восени і взимку цей вид після гуски сірої на Херсонщині є найчисленнішим. Але слід враховувати те, що поняття «численний» досить умовне. В окремі зими гуси дійсно можуть бути численними. А в інші треба проїхати чимало кілометрів, щоб побачити хоча б один-два десятка птахів.

Що стосується гуменника, то його чисельність помітно менше. Взагалі-то, цей вид не рідкісний: просто його міграційні шляхи розташовані так, що в Херсонській області (та й в цілому по всій Україні) зимує трохи цих птахів. Гуси – це ще й об'єкт полювання. В Україні полювання офіційно дозволена на гуску сіру, , гуску білолобу і гуменника. Ці три види є одніми  з найбажаніших об'єктів полювання: важать такі трофеї до 4-6 кілограмів!

Повністю заборонено полювання на 2 види, внесених в «Червону книгу» України: на гуску малу і, зрозуміло на краснозобую казарку: на цього мешканця тундри полювання заборонене в усьому світі. Гуска ця є невеликою – вона помітно менше, ніж ті види, які були названі раніше. І є у нього помітна риса - пір'я на бічних поверхнях голови і на передній поверхні шиї (на горлі і там, де розташований зоб) мають каштаново-червоне забарвлення – саме тому цей птах отримав таку назву.

Взагалі-то, червоно вола казарка не така вже й нечисленна: загальна кількість особин цього виду досягає декількох десятків тисяч. І я вже чую репліки обурення від мисливців: «Так чому ж на неї не дозволяють полювати? Носяться з цією казарки, як з якимось скарбом. Цих вчених хлібом не годуй –  дай тільки можливість яку-небудь заборону вигадати!»

Але не все так просто.

Бо ж, наприклад, мешкав колись в Північній Америці такий птах - мандрівний голуб. Його чисельність була величезною: зграї цих птахів буквально закривали сонце! А скільки їх взагалі було – навіть уявити важко: швидше за все десятки мільярдів. І,  не зважаючи на таку чисельність, цей вид винищили повністю! Бо з якихось причин цей вид був вразливим: і коли масове безжальне винищення співпало з іншими чинниками – ось цей вид і зник.

Так от, червоно вола казарка також є досить вразливою  через особливості своєї біології. Адже вона гніздиться на досить-таки невеликій (для гуски) території: на півночі Сибіру – від Ямалу до Таймиру. Для порівняння: область гніздування білолобого гусака – це тундри майже всієї Євразії та Північної Америки. Відповідно район зимівлі червоноволої казарки теж невеликий: зимують вони в Болгарії, Греції, Румунії та Україні. У тому числі і в нашій області.

На жаль, і казарку і малу гуску дуже часто, незважаючи на заборону, відстрілюють. Тому як гуси зимують і годуються великими зграями, і серед них можна зустріти найрізноманітніші види: і численні, і рідкісні. Ось і стріляють цих птахів разом з мисливськими видами – найчастіше через незнання. Але розпізнати їх можна. Запам'ятайте головне: і казарка, і мала гуска помітно дрібніше мисливських видів. Вага цих птахів зазвичай не більше 1-2 кілограмів, тобто в 2-3 рази менше, ніж у мисливських видів гусей.

І якщо вам цих птахів хоча б трохи шкода (а я дуже сподіваюся, що це так) – будь ласка, не стріляйте в них. Бо і червоноволих казарок і малих гусок не так вже й багато живе на Землі. Набагато менше, ніж було на нашій планеті мандрівних голубів!

І усе живе має право на життя.

Врешті-решт, планета належить не тільки нам.

 

 

Євген Роман, Національний природний парк «Олешківські піски»

Летять гуси…
Летять гуси…