Костогриз: птах з міцним дзьобом

Цей птах не належить до великих, розміром він трохи (на 2-3 см. десь 18 см. завдовжки) більше горобця. І якщо не придивлятись, то можна вирішити, що це і є горобець - але трохи якийсь "не такий". Пояснюєтьься це тим, що східними є не тільки розміри, але й, скажімо так, фактура (є такий вираз у артистичному середовищі, так називають зовнішні риси актора, за якими його відбирають на ту чи іншу роль). Так от, "фактура" (пропорції тіла) у костогриза приблизно та сама, що й у горобців (хатнього та польового), але навіть для неспеціаліста у чомусь, все-таки досить сильно відрізняється. І не дивно, бо дуже суттєва відмінністиь - дзьоб! Він у костогриза примітний: дуже міцний, значно міцніший, ніж у інших видів, має форму трикутника.

 

Забарвлення у цього виду досить примітне і також відрізнює його і від горобця і від інших видів ряду горобцеподібних (дло яких і належить костогриз): у самця верх голови і спина коричневі (у т.ч. з дещо вираженими червонуватим відтінком), шия сіра, низ тіла бурувато-рожевий, на горлі виражена чорна або темно сіра пляма, а на чорних крилах і хвості — білі плями (особливо добре вони виділяються в польоті). У самки забарвлення менш яскраве, загальний колір має сірувато-зелений відтінок.

Щодо дзьобу, то його форма та міцність не випадкові: тому що цей птах живиться, в основному, кісточками: черемхи, вишні, горобини, бузину; поїдає він також насіння - граба, клена, соняшника. Ну а коли можливо, урізноманітнює раціон пагонами та бруньками, гусеницями та жуками. Але, все ж таки, кісточки для даного виду - "блюдо" знакове. Ну от, якщо порівняти з людьми, приблизно так як борщ для українців, а суші для японців - нехай не ображаються ни ті, ни інші! Гніздиться на деревах: дубі, кленах, березі. на висоті 3—5 м., у гнізді 3—6 яєць, які з'являються у травні. І ненабагато більше, ніж через 10 діб (11—13) з'являються пташенята.

 

Костогриз є типовим мешканцем України і гніздиться майже на всій території, окрем деяких степових регіонів. Щодо Херсонщини, то тут не все є зрозумілим: він за умовами повинен тут розмножуватися (бо територіями гніздування є листяні ліси та гайки, якіх яких в нас хоча і не так багато, але ж вони є). Але, наприклад, у Національногому природному парку "Олешківські піски" костогриз у гніздовий період не зустрічається, зявляється він тут тільки восени і зимує. Хоча чим, чим, а листяними гайками цей Національний парк, скажімо так, не ображений - особливо у порівнянні з іншими територіями Олешківських пісків. Втім, приблизно та сама ситуація цим видом і у інших територіях Олешшя. Так, у гніздовий період автору так і не довелося бачити костогриза у м. Гола Пристань (Хоча, можливо, окремі пари тут таки гніздяться). А от у зимовий період цей вид тут - майже звичайний. Про це свідчить і фото. яке було отримано у січні 2015 р. До речі, на ньому костогриз із якімось рослинним матеріалом (здається, пелюстками чи насінням з залишками квітки) якоїсь рослини. Так: узимку, як і інші, цей вид живиться тим, чим є. Бо зима - період важкий. І не тільки для абонентів "Херсонобленерго" та інших подібних, е-ее, поважних (назвемо їх так...), організацій. А на цьому фото вид у пташки настільки гарний та кумедний, що це виглядає так, ніби вона нас привітає - як квітку хоче подарувати! Побажаємо ж усього гарного - і костогризу і іншим живим істотам. Бо усе живе - прекрасне.

 

Євген Роман, Національний природний парк "Олешківські піски".