Так, якщо памятаєте, то є таке прислів'я: "сивий як лунь". Так кажуть про літню людину, колір волосся якого свідчить про його роки та, як воно, на жаль, буває, негаразди які йому довелося пережити.
І для того, хто не бачив цих птахів прислів'є може залишитися чимось абстрактним. Але ж таке сприйняття змінює спостреження: дійсно, основний колір лунів є таким. який подібний до коліру сивого волосся - світло-сірим. Аабо ж, сіро-білим - можна і так вислвитися. Насправді, зрозуміло, це не є справжня сивина як результат вікових змін - це просто таке забарвлення.
І ось такого птаха автору у Олешші доводиться зустрічати мало не кожний рік, але тільки взимку. Така зустріч сталася і зовсім недавно, 28 грудня минулого року. Це був польовий лунь, який у Олешші (і у Національному парку у тому числі) зимує. До речі, "сивим" є тільки самець, самиця має інше забарвлення, основа забарвлення у неї - різне поєднання та комбінації бурих та жовтуватих колорів.
Треба відмітити, що "сивими" є також самці степового луня, які дуже схожі на самців попереднього виду. А от самиць майже не можливо розрізнити шляхом польових спостережень!. Степовий лунь, як і лунь польовий належить до гніздових птахів України, але, в цілому, цей вих зимує помітно південніше і на зимівлі в Україні не спостерігається.
Обидві птахи занесені до Червоної книги України. І якщо половий лунь у невеликій кількості гніздиться на території нашої країни (найчастіше - у Поліссі), то лунь степовий як гніздвий віид не реєструється вже багато років. Причина є зрозумілою: цей вид дійсно є степовим. а де ж вони, ті степи?...
До речі, розрізнити самців цихвидів досить легко навіть неспеціалісту. Придивіться уважно і знайдіть цю ознаку: це може бути важливом - може статися, що саме Вам пощастить і Ви будете спостерігати степового луня.
Звісно, треба берегти цих птахів. Як і багато інших видів фауни України. Бо дикі тварини - це наше національне багатство. І водночас - частина біосфери Землі, за яку ми, громадяни нашої держави та мешканці планети, несемо відпваідальність.
Бо усе живе має право на життя!
Євген Роман, Національний природний парк "Олешківські піски".
