Зустріч вранці, або як вам така "тваринка"? Також - трохи про її родичів.

А справді - як? Цю "зміючку" я спостерігав 2 серпня 2013 р. на території Новокаховського рибоводного заводу частикових риб. Відразу ж щодо термінології: змії це і є змії, тобто усі їх види - і отруйні і неотруйні. А далі вже потрібна деталізація, які саме змії, - удави, пітони, вужі, кобри, гадюки, змії гремучі, змії морські і т.ін. Пишу це тому, що багато людей кажуть так: "змії і вужі". Тобто, словом "змії" вони позначають саме отруйних, протиставляючи їх неотруйним. Це не є вірним!

Так от, та пам'ятна зустріч сталася вранці, о 7.51: я вийшов на маршрут, пройшов комплекс адмінбудівель, насосний цех (або станцію, не знаю точно, як назвати) і побачив ОЦЕ.

ВОНО швидко повзло у напрямку приблизно з заходу на схід. Передбачаю зауваження і навіть глузування: "Запам'ятав!" Еге ж, а ви добродії, не запамятали б? Щось не дуже я у це повірю!

Бо я відразу ж помітив дуже дивні, майже несумісні риси - помаранчові "вушка" вужа звичайного і грізну ознаку гадюки - зигзаг на спинній стороні тіла. Та ще й досить характерне дповнення - линіі з темно-сірих плям по бокам. Їх можна побачити на фото степової гадюки (також з Олешшя - з Кінбурнського півострова).

...Байки та чутки про гібридів я чув вже чимало років: що "схрестили вужів з гадюками і випустили". На "зміїну" тему, до речі, існує цілий фольклор - і про випуск і кобр (!), і. якщо не помиляюсь, якіхось інших отруйних видів, і інше. І ось тут - ВОНО.

Що робити? Звісно, я професіонал. Я немало переловив змій (вимірював, іноді фотографував та потім відпускав): вужів, полозів і степових гадюк. Дурниць. вибачте не робив, намагався бути обережним - це частина моєї роботи дослідника та природоохоронця, якій я присвятив життя. Отож майже на рівні підсвідомості у цей короткий проміжок часу я розумію: це, все-таки, - ВУЖ ЗВИЧАЙНИЙ! В нього типова будова тіла: витянута, так би мовити, "граціозна", переходи між головою та тулубом та між тулубом та хвостом плавні - на відміну від того, що маємо в різних видів гадюк: і в нашої степової і в інших видів - як наприклад, в гадюки Даревського з Арменії; у інших видів родини гадюкових (наприклад, гюрз Передньої та Центральної Азії) малюнок також часто східний з зигзагом гадюк. Взагалі, гібриди між цими двома видами (вужем звичайним та гадюкою степовою) неможливі - принаймні на рівні тієї інформації, якою на даний час володіє автор. Чому? А тому, що генетична відстань між ними велика, у процесі еволюції змії вужеподібні та змії гадюкові розійшлися вже дуже давно. І намагатися їх схрещувати - це приблизно те, що робити експерименти з отримання нащадків від людини та якої-небудь макаки! Навіть, якщо для кого-небудь (ну, хоча б теоретично) ця макака дуже гарнесенька та приваблива!

Ось приблизно такі думки дуже швидко промайнули у голові, поки я фотографувв тварину. А далі? А далі потрібно було б остаточно встановити, що це ніякий не гібрид. Як? А дуже просто - спіймати отого "монстра" та зазирнути йому у пащу. В ужа - маленькі зуби, функцією яких є тільки одне - утримувати здобич. В гадюки є і порівняно невеликі зуби. Але дуже помітні 2 отруйних, досить великих, зуба. Важливе доповнення: зазирнути у пащу до вужа - це проблема. Бо в нього відсутній рефлекс не тільки що кусати а навіть і рота, вибачте роззявляти. (Ні, шипіти вони можуть - це зрозуміло!). Ну а гадюку вмовляти "показати зубки" не прийшлось би.

От тільки... От тільки якось воно було "не того": не було в мене у руках палиці. Звісно, не для того, щоб вбивати тварину - ні в якому разі! Але саме "дрючком" можна несильно, але швидко зафіксувати голову отруйній змії - а потім безпечно взяти її за шію одразу після голови. Так само ловлять неотруйних, але агресивних та "кусючих" полозів.

Є. правда, ще декілька способів "впоратися" з небезпечною змією (не наносячі їй ніякої шкоди), якщо немає ніякого спорядження для відлову. Вони досить специфічні (і не зовсім безпечні) і тільки для спеціалістів. Один із них я і намагався тоді застосувати. Але - "зміючка" швиденько пірнула у травичку. І - усе!

Так, було саме так: розуміючи, що то вуж (на рівні інтелекту), я під впливом своєрідного забарвлення (тут вже діяли інстинкти) затримався - і не спіймав того дуже цікавого екземпляра.

Можливо, усе-таки, так воно було на краще?...

Пізніше я в однієї з наукових публікацій я висловив припущення, що причиною появи такого забарвлення могли бути генетичні явища, внаслідок яких у зовнішніх ознаках деяких видів (у т.ч. у забарвленні) проявляються ознаки близьких видів. У вужа звичайного таким видом (з якого, так би мовити, можна було "брати приклад") є гадюковий вуж Середземномор'я - таку назву цей вид отримав саме за хвилястоподібний малюнок на спинній стороні тіла. Чи так воно, чи ні, чи вірним є таке припущення - життя та час покажуть.

І якщо Ви десь зустрінете змію (чи отруйну чи неотруйну) і Ви не є спеціалістом, якому необхідно її фотографувати, вимірювати та досліджувати - дайте їй можливість і далі рухатися своїм шляхом. Повірте, так буде краще і для Вас, і для тварини. Бо усе живе має право на життя. Врешті решт, планета належить не тільки нам!

На фото: гадюка степова, гадюка Даревськогоhttps://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B4%D1%8E%D0%BA%D0%B0_%D0%94%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:P_darevskii_male.jpg, гюрза

https://mir-znaniy.com/gyurza-ili-levantskaya-gadyuka.../, вуж звичайний, вуж гадюковий

https://www.naturephoto-cz.com/natrix-maura-photo_lat-722...,

вуж - "той самий"

Вуж гадюковий
Вуж звичайний
Гадюка Даревського
Гадюка степова
Гюрза
Той самий вуж