Про парк

 

Колектив національного природного парку «Олешківські піски»

висловлює найщирішу вдячність

за підтримку та надання допомоги у вирішенні проблемного питання, яке склалося навколо Парку та створює загрозу для існування дива природи Херсонщини –Олешківські піски!

Дякуємо всім за свідому громадську позицію, яка керується правилами екологічного гуманізму і спонукає до збереження природних цінностей України!

ПРОСИМО ВАС ПІДТРИМАТИ ЗВЕРНЕННЯ СТОСОВНО НЕПРИПУСТИМОСТІ ЛІКВІДАЦІЇ "ОЛЕШКІВСЬКИХ ПІСКІВ" (яке було підготовлене екологами МБО "Екологія-Право-Людина" - www.epl.org.ua).

Ваші підписи (прізвище, ініціали, організація - якщо є, населений пункт) чекаємо за адресою

krivohigaya_marina@email.ua, з темою "За Олешківські Піски!".


 
ЗАГРОЗА
ІСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ
«ОЛЕШКІВСЬКІ ПІСКИ»!

Шановні відвідувачі сайту!

Сьогодні навколо Національного природного парку «Олешківські піски» склалася така ситуація, яка загрожує не тільки нормальному функціонуванню самої установи, але й існуванню тих природних комплексів і об’єктів, задля охорони яких був створений Національний природний парк.

Національний природний парк «Олешківські піски» створено в Херсонській області, згідно до Указу Президента України від 23 лютого 2010 року № 221 «Про створення Національного природного парку «Олешківські піски». Парк розташований на території Голопристанського, Цюрупинського районів та Новокаховської міської ради Херсонської області. Загальна площа Парку становить 8020,36га земель державної власності, у тому числі 5222,30га земель, які вилучаються в установленому порядку (Державне підприємство «Каховське лісове господарство» – 2140,30га; Державне підприємство «Великокопанівське лісомисливське господарство» – 531,70га; Державне підприємство «Цюрупинське лісомисливське господарство» – 2550,30га) та надані Парку у постійне користування, і 2798,06га земель, які включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Ці землі були надані Парку у відповідності з чинним законодавством.

Раніше, у 50-80-х роках більша частина цієї території використовувалася, як військовий авіаційний полігон Міноборони, на підставі Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 06.04.1950 року №478-РС, постанов (рішень) Ради Міністрів УРСР від 04.05.1950 року № 1314-035 та від 25.09.1951 року № 18020-РС та АКТу на право довгострокового тимчасового користування землею без вилучення із земель державного лісового фонду, постановою Ради Міністрів УРСР від 01.10.1974р. №473 та зареєстрований в книзі реєстрації землекористування Цюрупинської районної ради за №120 (1985р.), термін дії якого закінчився. На теперішній час ніяких документів, що підтверджують право на продовження використання даної ділянки Міністерством оборони України не має.

У жовтні 2015р. на територію Козачелагерської арени Нижньодніпровських (Олешківських) пісків був введений військовий контингент.Військові Збройних Сил України фактично самовільно захопили цю територію, включаючи і ту частину, яка межує з НПП «Олешківські піски». На даній території проводяться стрільби з застосуванням військової техніки та важкого озброєння(152 мм. САУ, міномети «Васильок» та ін.), які тривають і до даного часу. Кожного дня стається до декількох сотень пострілів та вибухів з такої зброї, при чому, напрямок стрільби невідомий; постійно використовується стрілецька зброя усіх типів та калібрів. Все це сталося без будь-якого попередження, буквально зненацька, ніякого оголошення не було, лише після початку навчань були виставлені пости. Стрільба ведеться у небезпечному наближенні (від 5-4 до 3-2 км.), як до населених пунктів (с. Козачі Лагері та с. Кринки) так і до установи, яке має стратегічне значення для продовольчої безпеки країни – Новокаховського рибоводного заводу частикових риб.

Військовослужбовці Збройних Сил України заборонили перебування працівників Парку на його території, що призвело до зупинки їх робочого процесу і розвитку Парку в цілому. Саме на цій території знаходиться заповідна зона, площею 1391га. Що саме там відбувається? Нам не відомо! Оскільки, діяльність військовослужбовців продовжується, сьогодні ми змушені надавати відмовуі усім бажаючим відвідати Парк.

Але, найстрашніше- втрата унікальних природних комплексів і об’єктів НПП «Олешківські піски». Ми розуміємо необхідність підвищення боєздатності Збройних Сил України і їхню потребу у постійному навчанні, але не можна з одного боку боронити свою землю, а з іншого боку руйнувати її природну спадщину.

 

З повагою, колектив Парку!


ЗАЯВИ, ЗВЕРНЕННЯ, ЗАПИТИ

Президенту України - Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України ПОРОШЕНКУ П. О.
Відповідь

Міністру оборони України Генералу армії України Полторак С. Т.
Відповідь

Заява про вчинення криміналного правопорушення
Відповідь

Звернення членів науково - технічної ради НПП "Олешківські піски"
Відповідь

Інформаційний запит
Відповідь

Звернення членів науково - технічної ради НПП "Олешківські піски"
Відповідь 1
Відповідь 2

Голові Раденської сільської ради Кравченко О.В.
Відповідь 1
Відповідь 2
Відповідь 3

Рада Національної безпеки та оборони України Турчинову О.В.
Відповідь

Голові Комітету ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Томенко М.В.
Відповідь



Про робочу групу з розгляду питань, пов`язаних із використанням території національного природного парку "Олешківські піски" підрозділами Збройних Сил України


Національний природний парк «Олешківські піски» створений відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2010 року з метою збереження цінних природних територій та історико-культурних об’єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

    Створення Парку було великою перемогою екологів та науковців України. Враховуючи його унікальність, це безцінний внесок в діло охорони природи, подарунок не лише Херсонщині, а й всієї Україні, і навіть нашій планеті.

    Національний природний парк “Олешківські піски” розташований на території Херсонської області, в Каховському, Цюрупинському і Голопристанському районах. Підпорядковується      Міністерству екології та природних ресурсів України. Його площа становить    8020,36 га,.      

    До складу національного природного парку «Олешківські піски», увійшли урочище Буркути , яке  є частиною  Чалбаської арени Олешківських пісків та територія Козачелагерської арени. На цих аренах розміщені науково-дослідні  природоохоронні відділення «Буркути» та «Раденське».  Функціональне зонування парку знаходиться в процесі розробки .

    Назва національного парку є ідентичною назві всього піщаного масиву – Олешківські піски. Цей географічний термін походить від старої (до 1925 року) назви міста Цюрупинськ («Олешки»), яке, в свою чергу, походить від слова «Олешшя» – назви регіону Київської Русі і однойменного міста, що розташовувалися в низов'ях Дніпра. В літературі різних років піски в пониззі Дніпра називають Алешковськими (більшість дореволюційних і сучасних джерел), Олешківськими (у роботах  радянського часу до 1950-х років), Нижньодніпровськими, іноді Цюрупинськими. Враховуючи те, що стара назва м. Цюрупинськ (Олешки) вимовляється  як «Олешшя» (а не «Алєшье»), вірною назвою пісків (або, у всякому разі, більш близьким до географічної назви-першооснови) є «Олешківські піски».

    В останні десятиріччя для позначення території Олешківських пісків також використовується назва «Олешшя». Крім того, часто застосовується назва «Нижньодніпровські піски», що пов'язує регіон з річкою, яка має безпосереднє відношення до виникнення пісків.

    Незвичність ландшафтів Олешківських пісків пояснюється унікальністю походження цього куточку природи нашої країни. Майже всюди в світі прирічні піски – це досить вузькі смуги уздовж річок  не ширше 10 км, що тягнуться на десятки і сотні кілометрів. І лише в пониззі Дніпра природа створила компактний масив, завширшки до 30 км і довжиною не менше 150 км. Якщо припустити, що, як і в інших місцях, ці піски виникли в результаті “спокійного” поступового відкладання їх річкою, то пояснити такі особливості майже неможливо.

    Тому існує припущення, що така конфігурація пісків – це результат декількох масштабних геологічних катаклізмів, що періодично відбувалися в долині стародавнього Дніпра в минулому. У льодовикову епоху велетенський багатокілометровий шар континентального льоду, що періодично насувався з півночі по річищу Дніпра, горнув перед собою велетенські гряди ґрунту, довжиною в сотні кілометрів. В періоди розтавання льодовиків ці гряди перетворювались в природні дамби, що відокремлювали прильодовикові озера від нижньої ділянки русла ріки. Коли льодовик танув, рівень води в прильодовиковому озері вище гряди поступово підіймався, і в якусь мить природна дамба не витримувала напруги і проривалася. Велетенський потік води котився річищем Дніпра в напрямку Чорного моря, змиваючи все на своєму шляху. Біля того місця, де зараз розташоване місто Нова Каховка, швидкість течії гігантського потоку дещо уповільнювалась і трильйони тон піску, змитого з берегів Дніпра на відстані сотень кілометрів, осідали на дно, утворюючи широкі піщані арени. 

    Вони не були безплідними, бо перешаровувалися глинистими та  мулистими фракціями.

    Вітер приносив насіння найрізноманітніших рослин — деревних, чагарникових, трав'яних. Приносили його річкові води та перелітні птахи. І вкрилися Нижньодніпровські піски рясною рослинністю і виросли тут просторі ліси.

    Про них писав понад 2400 років тому славнозвісний давньогрецький історик Геродот. Відвідавши північно-західне Причорномор'я, він побачив тут лісовий край, який назвав Гілеєю - від слова “гіле”, що у перекладі з давньогрецької означає “ліс”. Ці ліси були значною мірою знищені скіфами, що перетворили її на пасовища, і вогнем чисельних пожеж. Та згодом замість загиблих дерев у пониженнях з близько залягаючими підґрунтовими водами виросли вільха, верба і місцями дуби та берези. Ліси на Олешківських пісках існували і в наступні сторіччя, хоча і багато потерпіли під час нашестя монголо-татарських,  турецько-татарських завойовників.

    Величезної шкоди завдавало Олешшю інтенсивне випасання овець. З відкриттям Чорноморських портів у степах Причорномор’я набуло дуже швидкого розвитку вівчарство, продукція якого - вовна - знаходило широкий збут на заморських ринках. Якщо у 1808 році на півдні України налічувалось всього 9 тисяч овець, то в 1860 році їх поголів'я перевищувало 7 мільйонів,  з  яких левина доля припадала звісно, на поміщицькі господарства. На степових просторах паслися численні отари, багато їх кочувало, зокрема по Олешшю. Внаслідок надмірного випасання тут знищувались деревна та трав'яна рослинність. Оголені піски, видувалися вітрами, та почали наступати на прилеглі степи, перетворюючі їх на безплідні землі.

Про парк